Ви обовязково повинні це прочитати
Мені
завжди
здавалося, що
моя перша
вчителька
була
випускницею «інституту
благородних
дівиць». Чому?
Не знаю. У ній
стільки
вишуканості,
смаку,
благородства!
Тепер я
розумію, що це
природній
дар. А все, що
проявлено в
світ, то
величезна
робота над
собою.
Ми всі (я, мої однокласники, наші батьки) її любимо. Любимо так, як усі дітки-першачки свою вчительку наївно, не соромлячись усіх своїх нестриманих бажань і проявів.
Хто вона? Медведєва Людмила Данилівна. Просто людина, просто жінка, просто вчителька.
І нехай Господь дарує їй здоровя й хвилини щастя щодня, щомиті!
Пропоную вам прочитати її лист із спогадами про нашу Таращу, нашу школу, наших таращанців.
« Дякую за новини про рідну школу. Адже і я закінчувала Таращанські СШ №1. Тільки аж 61 рік тому!!! Як швидко плине час! А здається це було і не так давно.
Директором тоді у нас був Савченко Никін Омелянович, завпедом Шелудько Єфросинія Вікентіївна, класним керівником Єременко Настасія Микитівна. Після школи закінчила Ленінградський педінститут ім.Герцена за фахом викладач педагогіки, психології і логіки. По закінченні інституту була направлена в м.Тотьма Вологодської області викладачем цих предметів в педучилищі.
В 1954 повернулася в Таращу і вже з другої чверті (листопад 1954 року) почала працювати в своїй школі. Спочатку викладала психологію і логіку у 9-10 класах (тоді ці предмети входили в програму середньої школи), а з вересня 1955 року свій перший клас в СШ №1. Моїми учнями (в 9-10 класі) були Довгозвяча Коля (чоловік О.С.Озерянської) і Колісник Василь Васильович, який працював хірургом у нашій лікарні. І навіть руку мені складав як я її зламала. Мені тоді вже було 55 років. Ще з тих учнів памятаю братів Гладкевичів (їх батько працював вчителем в школі на заріччі), обидва живуть в Таращі, Косенко В. працював науковим працівником на сільськогосподарській виставці в Києві. Нажаль, більше з тих своїх учнів не памятаю.
А от свої перших первачків всіх добре памятаю. Одна з них до цього часу працює в нашій школі. Це Данилова (Мартиненко) Ганна Семенівна. Ми з нею, коли вона працювала в мене на групі, частенько згадували той клас. Колногуз Люда це лікар-гінеколог нашої лікарні. Вибач, що пишу наша школа, наша лікарня, наша Тараща, ні як не можу примиритись з тим, що це вже інша країна!!? З Людою бачились минулого літа. Ще одна Люда Сінкевич живе в Москві. Працює вчителькою молодших класів. У 2004 році була відзначена, як кращий вчитель року. З нею ми до цього часу переписуємось, спілкуємось по телефону, частенько зустрічаємось. Шушкевич Ніла живе в Білорусії. Закінчила інститут звязку, але зараз також вчителює. Коваленко Костя працював бухгалтером в міжколгоспбуді раніше, а зараз не знаю. Тимченко Володя працював в автошколі при воєнкоматі. Віра Осадча лікар, працює в Києві. Іващенко Марійка, Скиба Володя, Нечай Вітя, Якубович Міша, Воловик Люда, Царик Володя, Голова Люда всі вони в Києві. Моковоз Валя в Тольяті. Гнатівський Володя, Московкіна Надя, Кабашній Стасік померли вже і давненько. Я думаю, Ганна Семенівна знає, де решта її однокласників.
Директором школи в цей період був Науменко Петро Якович, завпедами: Ткаченко Артем І. і Гуревич Олена Абрамівна. Вона відповідала за молодші класи. Тоді в школі було, здається, 7 молодших класів. Своїх колег добре памятаю. Це Миколайчук Катерина Марківна, Невгад Зінаїда Василівна, Бадзюх В.І., Варвара Феофілівна, Васса Федотівна, Євгенія Дмитрівна, але самим цінним для мене в той період було те, що мені пощастило працювати з моїми бувшими вчителями. І Никон О., і Настасія Микитівна і Єфросинія В. завжди були поруч, було до кого звернутися за порадою. Особливо вдячна за допомогу Олені А. Вона допомогла мені скоріше і глибше освоїти українську літературну мову, яку я за роки навчання в інституті і роботи у Вологодській області підзабула, говорила якимось «русско-украинским суржиком». О.А. досконало володіла українською літературною мовою: лагідною, співучою, барвистою.
Що знаю про своїх колег того часу? З них залишилась тільки дорогесенька моя Кумочка Ольга Степанівна. Вона тоді працювала піонервожатою. Передай, будь ласка, їй від мене щирий привіт і найкращі побажання. Решта тих моїх колег уже перебрались в «мир иной». От тільки про Невгад З.В. нічого не знаю. Знаю лише, що вона дуже хворіла.
Які основні завдання і проблеми стояли тоді перед школою? На мій погляд, тоді школа давала більш ґрунтовні знання. В РВНО працював інспектором Омельяненко Віталій О.. Науковий робітник (працівник) Кіровоградського педінституту. На базі шкіл нашого району він збирав матеріал для своєї наукової докторської дисертації.
Ми, вчителі початкових класів і викладачі української і російської мов, повинні були по-новому строїти вивчення цих предметів. Нова методика сприяла розширенню словникового запасу, розвитку усної і писемної мови, любові до літератури і, як наслідок любові до своєї держави. Багато цінного і корисного було в порадах інспектора і не лише при вивченні гуманітарних предметів. Шкода, що працював він у нас лише 2 роки. В нашій школі я працювала 28 років з невеликими перервами: 1 рік мене направили в теперішню школу №3. Там я викладала російську мову і літературу. Знову вернулась в свою школу і мені дали клас Лідії Данилівни Величко, яку направили в школу-інтернат, що на Білоцерківській. Там директором був Петренко Роман Павлович.
І тут було багато чудових дітей: Бурлій Тамара, Задніпряна Валя, Завальний Вітя, Яцевська Валя, Самбор Лариса, Руденко Таня, Беник Павлик, Усата Л., Бондаренко Л., Сакович Т, Новіков Ю., Морозов С., Лазаренко Н., Донський Марік, Орчінська Н. ой, всіх не опишеш. Уже немає Самбор Л., Усатої Л.. А хіба можна забути Шохіна Славу чи Гриневича Славу, Кравченко Ніну, Васю і Сашу?... всіх памятаю. Потім 3 роки працювала інспектором Райвно І все таки повернулась в школу. От тоді ми і почали вести паралельні класи з твоєю мамою.
До розвалу СРСР звязок з моїми дітками був великий, а зараз все різко змінилось все змінилось в нашому житті. З своїми учнями обовязково зустрічаюсь як буваю в Таращі або в Києві. Іноді дзвонять, зрідка пишуть. Тут в Пітері живуть і працюють. Голубовська Свєта. Вона лікар-косметолог. Раніше дуже часто ходила, а деякий час і жила у нас. Та вже давно не приходить. Може обідилась чого? Поруч зі мною жила Іра Деркач (лікар-стоматолог). Я навіть зуби у неї лікувала, бо вона працювала у нашій стоматологічній поліклініці. Десь тут Біленко Толя і Ліна. Раніше Ліна, Свєта і Іра разом заходили. Думають, напевно, що я вже дуже стара, про що можна говорити з старою людиною. Зараз у молодих стільки проблем !
Л.Д.Медведєва 22.02.2007.»
Р.S. З літньою людиною можна говорити багато про що. І жодна наша «молода» проблема не виправдовує нашу «забудькуватість» бути турботливими і уважними.
