З виступу на районній педагогічній конференції (серпень, 2006)
Цей рік справді є дуже активним роком, наповненим подіями, що перевіряють як силу всієї нації, так і кожної людини зокрема. Безглуздо пояснювати, чому знову піднімається питання першозначимості освіти. І на тих важливих пунктах реформувань, проблем та досягнень, про які говорили наші колеги, я зупинятися не буду.
Я нагадаю всім відоме: школа вчителем стоїть. Там, де є якісний вчитель, не має проблем з деградацією молоді; там, де якісний вчитель – немає проблем із застосуванням інноваційних технологій. Якщо ж у якогось “сіяча” не проростає зерно, то не тому, що грунт безплідний, а тому що не створені для того сприятливі умови. Адже кожна дитина, яка приходить на Землю, несе в собі щось нове. Якби це було не так, то не було б змісту в її появі.
Діти –це правда про дорослих. І у харизматичного, з особливою енергетикою вчителя ніколи не буде безталанних учнів. Тому вплинути на них і щось змінити, цим самим вдосконалюючи якість нашої освіти, ми можемо тільки через себе.
Я вважаю, що найактуальнішим питанням сьогодні в освіті є питання
безперервного вдосконалення самого вчителя, приведення ним до відповідності свого власного життя. Весь хворий, бідний і нещасний вчитель не може виховати успішного й щасливого учня.
Саме самоосвіта й самовдосконалення стали тими чинниками, які наскрізно охопили всю діяльність нашої гімназії в цьому навчальному році.
Я проілюструю деякі факти гімназійного життя, внаслідок чого став можливим її певний еволюційний стрибок, підняття на вищий щабель розвитку.
Ще рік тому гімназія втрачала позиції колишньої першої школи, і як наслідок, нам переставали довіряти батьки, до нас менше приходило дітей у перші класи.
Відкинемо всі місцеві плітки і ще раз тут скажемо, що причина цьому не в керівництві, склад адміністрації практично не змінився, ми не відійшли від свого стратегічного курсу, просто життя, взявши нас за заворіт, створило так звану критичну масу неприємностей: як то катастрофічне зменшення педагогічного навантаження і в перспективі безробіття для декого, зменшення заробітків, просто втрата авторитету на усіх рівнях, що й увело в так звану кризу, яка змусила позбавитися старого (тобто звичного підходу до життя ), не бути прив’язаними до того, що робили раніше – і в такий спосіб розширити свій кругозір, свої горизонти й вибудувати зовсім нову структуру своєї роботи.
Вам певно доводилося спілкуватися з людьми, які постійно скиглять, як у них все погано, як їм важко живеться й як несправедливо до них ставляться. Це ті, хто не знає про відповідальність. Щось подібне було і в нас. Ми звинувачували райвно, адміністрацію, інші структури в тому, що ми нікому не потрібні, ніхто не переймається нашими проблемами, доки не зрозуміли, що все навколо – це дзеркальне відтворення нас.
Клас, як в дзеркалі відтворює класного керівника; ставлення учнів до предмету – професіоналізм й майстерність вчителя, педколектив - вцілому відтворює школу, а думка громадськості – є загальним показником ставлення до професіоналізму колективу.
Почалася серйозна робота з структуруванням діяльності, покращенням дисципліни педколективу й якості праці. Чистий намір – розширити горизонти не тільки професійної діяльності, а й свого внутрішнього світу – сприяв тому, що ми були затоплені ідеями й можливостями вибору.
Ми стали повноправними членами асоціації відроджених ліцеїв та гімназій України, внаслідок чого отримали доступ до досвіду роботи найкращих шкіл;можливість співпраці та захисту в разі потреби;
Підписання угоди з переможцем всеукраїнської виставки «Сучасна освіта України 2006», психологом, науковим співробітником Академії педнаук з метою діагностики психологічного стану та прогнозування соціального розвитку учнів дало можливість мати реальні показники розвитку кожного учня і організовувати дійсно особистісно-зорієнтований процес навчання.;
Моя співпраця з директорами новітніх шкіл Київської області, активна робота в секції КОІПОПК дозволяє проводити активний моніторинг того, наскільки сучасно ми виглядаємо у порівнянні з іншими школами. До того ж, практично щомісяця ми маємо запрошення від різних освітянських структур до участі в семінарах, практикумах, лекціях. Часто це комерційні пропозиції, тобто ті, за які треба платити кошти – що підтверджує їх якість.
Зрозуміло, таке швидке розширення інформаційного простору довело необхідність кожному вчителю гімназії підняти свій інтелектуальний та духовний рівень.Багатьом захотілося оволодіти комп’ютером – а такий курс вчителі мали можливість пройти впродовж року. Хто з перних міркувань відмовиився вчитися, сьогодні опинився в таких умовах, коли його невміння тормозить роботу колективу, оскільки ми працюємо разом з Академією пед.наук в проекті психолого-педагогічного проектування соціального розвитку учнів.
Ми відмовилися від осінніх, зимових, весняних канікул, оскільки наші вчителі української мови проводили навчання для колективу з метою вдосконалення мовленєвих умінь та навичок. Комерційним шляхом ми запрошували читати лекції з психології, етики, холодинаміки цікавих людей з столиці. І звичайно, нарівних з учнями готували наукові роботи, виступи на шкільні конференції, між заступниками було своєрідне змагання: чия педрада буде цікавішою і нетрадиційнішою.
Разом з цим, була розроблена нова схема атестації вчителів, внаслідок якої атестаційна комісія непідтвердила категорії окремим працівникам, зняла звання. Але така справедлива міра можливо зробила струс для декого і ще раз довела, що так як раніше ми працювати не будемо.
Так як змінюється вцілому колектив, а він став знову, як колись, доброзичливим, більш дружнім, так і змінюються наші діти. Я їноді чую закиди колег про те, що ми виховуємо з дітей егоїстів. Неправда. Так, ми постійно нагадуємо їм про те, що це школа лідерства. А на майбутнього лідера покладається велика відповідальність за показники насамперед свого життя, бо той, хто не може впорядкувати себе, не має морального права брати відповідальність за інших. І якщо людина, яка оволоділа знаннями стає сильною й досягає достатку, визнання, слави, то з неї встократ і запитають, ніж з інших.
Повна відкритість і довіра до батьків забезпечують сьогодні майже стовідсоткову їх явку на батьківські збори і робить їх активними. Ми залучили до роботи бабусь і дідусів, наших колишніх учнів – тепер студентів. Нами зацікавилась громадськість – а це поклало ще більшу відповідальність на кожного, хто тепер працює в гімназії.
Наставляючи мене під час призначення і Микола Тодосьович, і Петро Іванович акцентували увагу на тому що школа повинна бути приведена до відповідності свого звання й статусу. І хоча наступний навчальний рік стане для нас роком відшліфовування нового набутого змісту, ми готові з усіма ділитися тим, що маємо й стати районним науково-методичним центром.
У новій ері не може бути конкуренцій між школами. І єдино правильним критерієм ефективності їх роботи є зростання результатів навчання та успіхів дітей вже в дорослому житті. Америка дуже мудро проводить конкурси на отримання грантів. В кінці навчального року вони роблять незалежний зріз знань учнів, і якщо в наступному році такий показник зростає на 25 відсотків – школа отримує грант, за рахунок якого оплачують працю спеціалістів, вирішують інші матеріальні проблеми.
Зовнішнє тестування найближчим часом перевірить наскільки кваліфікованою є наша праця. І хочемо ми цього чи ні, а для того, щоб в перспективі мати роботу, нам прийдеться постійно вчитися, щоб власним прикладом домогтися високої самомотивації до навчання своїх учнів.